СИВИЙ ТУМАН ПРИЛІГ НАД СТЕПОМ

Сивий  туман  приліг  над  степом,
Неначе  щось  хотів  сховать.
Він  так  пишався  своїм  злетом,
Не  сходить  сонце  -  царювать.

Ще  над  всіма  він  тут  господар,
Нескоро  сонце  ще  зійде.
Укрив  деревам  голі  ноги,
І  до  трави  іще  дійде.

Укриє  білим  покривалом,
Нехай  поспить  іще  земля.
Лиш  незадоволений  вітрилом,
Уважно  дивиться  здаля.

Якщо  розправить  свої  крила,
Кінець  туману  тут  прийде.
Його  збороти    вже  несила,
І  царювання  пропаде.

Зірвався  вітер  і  щосили,
Туман  зібрав  увесь  в  клубок.
Неначе  бісики  вселились,
Задав  туману  він  урок.

Туман  ганебно  втратив  силу,
Котивсь  якшвидше  до  ставка.
А  тут  ще  сонце  засвітило,
Розтав  туман,  пішов  до  дна.

І  розпогодилось  надворі,
Знов  кольоровим  став  цей  світ.
А  за  туманом  пішло  й  горе,
Забудуть  всі  тодішній  гніт...

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948251
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.05.2022
автор: НАДЕЖДА М.