Безжалісний ворог прийшов у наш дім.
Пройшов він землею, палає вона.
Руйнує все вщент, та полум’я скрізь.
А ворог шукає… Кого? Сам не зна.
Загинули дітки, малі янголята.
Пожити не встигли, а вже - в небутті.
Ворожі війська – самі лиш хлоп’ята,
Такі молоді… Загубили житті.
І крається серце… Кому то потрібне?
Українці – милий та дружній народ.
Чому нас гнобити так мрієш, Росіє?
Бо звикла до цього, на твоїх руках – кров.
В минулі роки, коли ти знущалась,
Над братнім народом, закинув біду,
Від голоду гинули, а ти посміхалась.
Пробачили люди безжалість оту…
Завжди ми вважали, що дружні народи,
З тобою були ми, та ще й Білорусь.
А лиш зажадали ми волі, свободи,
Одразу ж відкрила ти всю свою суть.
Війною пішла… Гармати, ракети.
Глузує та тішиться твій народ.
Мету цій війни, ти тримаєш в секреті
Від них, насилаючи їм тьмяний сон.
Не буде того֜, чого ти зажадала,
Бо на֜дана сила, могутність народу.
Ти нас лиш сильніше в цей час об’єднала.
Це – наша земля… Повертай вже додому!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948213
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2022
автор: ЭленБрус