Чомусь знов так сумно, і так депресивно...
Чомусь знов так тяжко, і очі вразливі,
Чомусь всі дерева додолу схилились,
Чомусь ясні ночі лиш смутком покрились.
Чомусь ми не знаєм де сон, де життя,
Чомусь кожне слово - суцільна брехня.
Чом плавати вчився, та знову тону?
Чому це? Чому це? Чому це? Чому?
Чомусь знову тінь відкидають страждання,
Що краще тих слів, де одні лиш зітхання?
Чомусь ми згубились в мережі життів,
Чомусь ми згубились в лісах почуттів...
Чомусь нам так тепло в страшному морозі,
Чомусь чужі ступні стоять на порозі.
Чому це не сон? Чому наяву?
Чому це? Чому це? Чому це? Чому?
Чомусь де життя - там суцільна біда.
Чомусь там, де біль, не одна лиш війна.
Що трапилось з нами в страшному полоні?
Чомусь я твої забуваю долоні...
Чомусь знову плачем - забули сміятись,
Ми стали безпечні - набридло боятисью
Хто знову накликав цю страшну біду?
Хто знову? Хто знову? Хто знову? Чому?
18.04.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2022
автор: Макс Дрозд