І знову потріскалось небо.
Я стала боятися вікон .
Померли щоденні потреби.
Вже місяць війні цій за віком.
В дітей не відкриються очі
Залишився хтось сиротою.
Ненавиджу прокляті ночі,
В них більше немає покою.
Комусь у машині навіки.
А хтось вже не вийде з підвалів.
Та кров'ю приправлені ріки
Змивають орду генералів.
І в лісі зполохані звірі.
Голодні стоять зоопарки.
"Війна" - прозвучало в ефірі.
"Конфлікт" - європейські ремарки.
Комусь не доїхала їжа
Із градів "живі" коридори.
І лапа скровавлена хижа
Відкрила цей ящик пандори.
Вже землі зревіли в гарматах,
В могилах здійнялись прокляття.
А вітер гуляє в кімнатах
Будинків, що стали багаттям.
Ця тиша лякає нікчемно,
Я стала боятися вікон
У котрих щовечора темно.
Вже місяць війні цій за віком.
24.03.2022
Юлія Горбунова
*** Коли кажу місяць війні , мається на увазі широкомасштабний наступ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948172
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.05.2022
автор: GortenziaYulia