Не проганяй, прошу, мою Печаль.
І...не торкай її холодними руками.
Ти ризикуєш, чуєш, обпектись
Її надійно-спритними вогнями...
Моя Печаль боїться довірять...
І навіть, інколи, знайомим.
У неї в цьому світі тільки я -
Ра́зом ми розділимо незгоди...
Я її не кину тут одну.
Нехай надалі руки обпікає.
Не кажи, що це безглуздя лиш тому,
Що з нею серце битись припиняє...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948116
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2022
автор: Тетяна Білогай