Ципріан Каміль Норвід САМОТНІСТЬ


Тиша  –  лиш  часом  павук  павутину  ворушить,
Вітер  у  вікнах  колише  гіллям  тополиним;
Ох!  як  же  легко  і  солодко  мріяли  душі  –
Тут  гомоніли,  всміхались  думкам  не  цнотливим.

Наче  невільник,  здолавши  гніт  силою  духу,
Знову  у  згаслому  серці  життя  відчуває,
Так  я,  звільнившись  на  мить  від  тривалої  муки,
Втіху  і  чари  мовчання  сягаю  і  знаю.

Якщо  розмова  нам  наші  серця  не  з’єднала,
Якщо  думки  між  собою  сваритися  мусять,
Якщо  душа  до  душі  промовляє  неясно  –

Щедрих  напоїв  нектар  наливати  намарно;
Мукою  жарти,  розмови,  пісні  відізвуться;
Ані  життя,  ані  щастя,  як  думка  погасла.

[b]Cyprian  Kamil  Norwid  SAMOTNOŚĆ[/b]
Cisza  -  niekiedy  tylko  pająk  siatką  wzruszy,
Lub  przed  oknem  topolę  wietrzyk  pomuskuje;
Och!  jak  lekko,  słodko  marzyć  duszy  -
Tu  mi  gwar,  to  mi  uśmiech  myśli  nie  krępuje.

Jak  niewolnik,  co  ciężkie  siłą  więzy  skruszy
I  zgasłe  życie  w  sercu  na  nowo  poczuje,
Tak  ja,  na  chwilę  zwolnion  z  natrętnych  katuszy,
Wdzięk  i  urok  milczenia  czuję  i  pojmuję.

Bo  gdy  w  kole  biesiady  serce  nas  nie  łączy,
Gdy  różnorodne  myśli  mieszkać  z  sobą  muszą,
Gdy  dusza  duszy  pojąć,  rozumieć  niezdolna  -

Próżno  nektar  napojów  hojnie  się  wysączy;
Śmiechy,  piosnka,  biesiada  -  wszystko  jest  katuszą;
U  nie  rozkosz  i  życie,  gdy  moja  myśl  wolna.

адреса: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=948051
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.05.2022
автор: Зоя Бідило