Солов"ї, солов"ї, Убиває ж війна,
заспівайте мені, а весна ж є весна...
хай почую я вас І хоч рани печуть,
у останній свій час... хочу спів ваш почуть...
А весна ж знов красна,
і безмежжя в степу,
я губами ловлю
кожну краплю живу...
Ніби каплі дощу Не зникає ж любов,
впали в нашім садку, хоч і рани страшні,
я зозулю прошу: я почуть хочу знов
"Покукукай Ку -Ку!" кукування твої...
Чи то дощ, чи роса,
невідомо мені,
вгорі світять в красі
зірочки вогняні...
На землі уже я, Не почую вже я
майже мертвий лежу, голоси весняні,
така доля моя вже свідомість моя
через кляту війну... не належить мені...
Буду я в небесах
зустрічати весну,
до живих лише і снах,
може я ще прийду...
Жаль матусю мою, А вона ж мене жде,
залишилась одна, вигляда, вигляда,
в її долю сумну не діждеться вона,
вже не прийде весна... бо мене вже нама..
Солов"ї, солов"ї,
я не чую вже вас,
душа й мрії мої
вже пливуть в небесах...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947930
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: геометрія