Я мовлю до куща калини

А  я  хочу,  щоб  як  у  магазині
На  кожній  дії  певний  цінник  був.
І  від  погляду  на  нього  у  людини
Злочинний  намір  у  небуття  загув.
Або  спинився  хоч  на  середині,
Бо  ж  помилковість  дій  збагнув.
А  як  дійшов  хто  до  кінця  стежини,
То  хай  би  там  у  пекло  і  пірнув.

І  щоби  лежачи  у  домовині,
Він  там  не  вічним  сном  заснув:
Нехай  ввижаються  усі  безвинні,
Чиї  він  душі  у  безвість  завернув.
Я  хочу,  аби  кара  не  якась  незрима,
А  щоб  покару  він  сповна  відчув:
І  щоби  відповідно  до  провини
Кожного  дня,  щомиті  в  ній  тонув!

Тому  я  мовлю  до  куща  калини,
Щоб  Всесвіт  мрію  мою  розчув,
Щоб  сповнив  завтрашньої  днини!..
Чи  не  здалося?  Кущ  мені  кивнув?!
Гаразд,  чекатиму  на  радісні  новини:
В  геєну  грішник  із  кремля  чкурнув
За  те,  що  нищив  він  цілі  родини,
За  те,  що  на  Вкраїну  зазіхнув!

І  хай  ще  не  Туманник*  нині,
Можливо,  кущ  ще  сили  не  набув,
Та  вірю,  десь  у  глибині,  у  серцевині,
Він  мрію  всієї  України  вже  почув:
І  кожному  відплатять  по  провині,
Відплатять  за  усе,  що  тут  утнув.
І  стережуться  хай  російські  свині:
Їм  вийде  боком  українська  кров.

_____
*)  11  серпня  —  вшановують  пам'ять  Каллиника  Кілікійського.  Цей  день  називають  Туманником,  оскільки  вранці  бували  найбільш  густі  тумани,  він  вважається  святом  калини.  За  народною  прикметою,  бажання  обов’язково  справдиться,  якщо  в  11  серпня  загадати  його  біля  куща  калини.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947885
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.05.2022
автор: Яніта Владович