Злива

По  вулицям  гуляє  злива
Омиваючи  каміння  красиво,
А  мене  заполонила  однина,
Не  відчуваю  себе  я  живо.

Невидима  в  груді  крижина
Поселилась  в  серці  криво,
Жахливо  колить  гостра  льдина
Та  веде  зі  мной  властиво.

Не  несе  життя  стежина
Вдачу  милую  —  щасливу,
На  шляху  густа  лозина
Господнє  закрила  диво.

Неслась  пісня  журавлина
Той  рік  по  небу,  так  чутливо…
А  тепер  по-всюди  та  лозина
Свистить  задуже  дратівливо.

Не  лунає  музика  пташина
Над  стежиною  грайливо,
Зажурився,  як  мала  дитина,
Ще  й  льє  із  неба  злива.

Сірі  хмари  сиплять  воду,
Пливе  сміття  в  брудній  канаві,
Хочеться  на  чисту  природу,
Що  замало  в  нашій  державі.

Сльози  льє  черства  душа,
Що  течуть  по  щокам  холодним,
Стала  Україна  для  мене  чужа,
Скінчився  час  для  люду  солодкий.

Геть  уїду  подалі  від  неньки,
Не  маю  віри  в  долю  українську,
І  поки  щоки  молоденькі,
Краще  покохаю  сусідську…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947868
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.05.2022
автор: Олександр Стіхартський