Верба розплела свої коси за вітром
Під ними у брижах виблискує став ,
Скотилися з берега запахи літа ...
Втікаючи геть очерет захитав
Сполоханий крижень. У сірої чаплі
Сьогодні в болоті скрипучий вокал,
А сонце розсипалось плесом по краплі,
Себе відбиваючи в сотні дзеркал.
Тут небо стрічки голубі заплітає
Між віття, зав'язує банти із хмар,
Проміння смарагдово- золотаве
Висвічує обриси мавок - примар
У кроні розлогій, величній, високій
Старої подруги за крок до води.
Під стовбур могутній по силу, по спокій
Мені б і щоранку до ставу ходить.
Там просяться трави достиглі в покоси
На рівному лузі обабіч боліт.
Хитаються вітром розпущені коси
Верби, що заплутала літо в гіллі .
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947753
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.05.2022
автор: Lesya Lesya