бо тільки біль солодший за любов,
біль од любови, од терпкої муки,
котрий зав'язує позаду руки
і затуляє рота – ані згуку,
ні стогону, ні слова, ні розмов,
ні серця стуку.
утишшя. розпач і одчайний жаль.
тонка межа завбачливих одречень.
одне бо самозгуба а чи втеча:
ти – мого смутку змисливий предтеча.
своє залиш – моє мені віддай!
хоча б картеччю.
окраяне, укрите в порохи
не зрушиться надією, не сплесне.
боли мені невгойно, дико, чесно,
спаливши чорно нерозквітлу весну.
спокутую усі твої гріхи.
і не воскресну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947661
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.05.2022
автор: Сніг_на_голову