*****
Коли опускаються руки,
Коли вже надія згаса
І швидшають серденька стуки,
Свій погляд зведи в небеса.
У їхнім чудовім свічаді ‒
Душі віддзеркалень ясни́х –
Покірно віддавшись їх владі,
Себе знайти спробуй у них,
Знайти, зрозуміти, пізнати
Самого себе, власну суть,
Як в світі реалізувати
Всю внутрішню силу, могуть.
Адже нам для цього всім дáно
Думки, а також почуття.
Лиш варто усіх їх, старанно
З’єднавши, втілити в життя.
Не треба постійно чекати,
Що інший хтось все це здійснить.
Як будуть всі так міркувати,
Не прийде солодка ця мить.
Не раджу я вам зволікати,
Відклавши убік всі діла,
А діяти зараз і дбати,
Щоб світлою доля була.
Адже наперед не чекає
Ніколи невпинний наш час.
Що кожен собі сам придбає,
Залежить від кожного з нас.
Тож треба обачність всім мати,
Що робимо ми в дану мить,
Аби не прийшлось шкодувати,
Що зробленого не змінить.
Євген Ковальчук, 18. 12. 2017
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947500
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Євген Ковальчук