Два місяці в облозі…

                                                                 Тримайдесь  мої  дорогі  земляки!
                                                                                                 Все  буде  Україна!

В  уяві  й  досі  зберігаю  рідний  край,
Хатки….    будинки,    біля  них  клумби  квітів,
Вже  літо  кликало  в  трояндовий  розмай,
Стежки  знайомі!  Усе  найкраще  в  світі!

У  ряд  приваблюють…    назви  магазинів,
Тут  є  й  кав*ярня,  а  неподалік  пошта,
Все  ніби  бачу,  не  позбудусь  споминів,
Радість  душі,  мов  від  сонячних  променів..

Та  нині    вкотре,  мов  пробуджуюсь  від  сну,
Страшні  новини,  зруйнували    уяву,
Мій  край  в  облозі,  війна,  катування,  сум,
Не  спромоглися  зупинить  навалу.

Зимовий  ранок….  круг  селища  враз  блиски,
В  небі  червоні  й  чорно  -  рожеві  плями,
Здригнувсь  народ…  чути  грохоту  уривки,
За  дві  години,  здійнявсь  пил  над  полями.

Приліт  снарядів  …  зруйновані  хатини,
Ворог  на  танках,  вже  кулеметні  черги,
Життя  спинилось,  жаль  матері    й  дитини,
Все  це  побачить,  як  витримають  нерви?!

Зніміло  селище  від  болю  й  свавілля,
Зранену  землю,  рашистський  чобіт  топче,
Чи  від  сусіда  ми  ждали  божевілля?
За  що  країну…    мою  знищити  хоче?

У  очах  смуток…    за  вікном  шумно,  темінь,
Душа  тремтить,  страхіття,  дрижать  будинки,
Літаки  низько,  ніби  торкнулись  землі,
Не  один  дах,    розлетівся  на  крупинки.

Пихаті  пики,  в  очах  злість  і  зневага,
Ніби  господарі,    раді  бісенята,
Забрати  все  для  них  одна  розвага,
Чому  не  спиниться,  ця  орда  проклята?

Два  місяці  в  облозі…  снаряди,  кулі,
Без  сну  і  дні,  і  ночі,  не  змога  втекти,
Вже  вишні  в  суцвітті  та  ком  пече  в  горлі,
Як  боляче,  стежки    і  мені  не  знайти.

Руїни…  Де  ж  хата?  По  сусідству  гроби,
Прощення….    не  буде  тобі  супостате!
В    серцях,  таки  таїться  вогник  боротьби,
Та  ти  ж….  просто  нелюд,  очманілий  кате!

***
Лиш  десь  видніються,  вхожені  городи,
Лишились  люди,  все  ж  плекають  надії,
Дождуться    волі,  не  втратять  дух  свободи!
Й,  як  раніше  житимуть  у  Україні!
З  тривогою  й  відчаєм,чекають  своїх  воїнів!

                                                     10.05.2022р

Ніна  Соколова  (  Свічкар)-  уродженка  селища,  
 навчалася  в  Козачолопанській  середній  школі  №  1
(  на  жаль  зараз  вона    зруйнована,  
   в  неї  влучив    рашистський  снаряд).


адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947462
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Ніна Незламна