[b]У цих садах щорік гуділи бджоли,
Яснів на сонці груш і яблунь цвіт.
Нам милували душу видноколи,
Таким безпечним був, здавалось,світ.
А нині сад поораний ровами,
Опалий цвіт прикрив жахіття вирв.
Як передати весь цей жах словами,
Вже й сад - не сад, а спалений пустир.
Спинись, убивце!! Глянь, земля в руїнах!!
Вже ріки горя і пекучих сліз,
Ти, орку дикий, нам для України
Своїм безумством, дикістю приніс.
Хай поки ще ідуть бої запеклі,
І ми живемо посеред тривог.
Але ми ВІЛЬНІ!! Ти ж - гори у пеклі!!!
З нами і світ, і Всемогутній Бог...
[/b]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947453
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.05.2022
автор: Любов Іванова