Вже місяць травень! Де ж ті шашлики? –
Які усім нам обіцяв гарант.
Це не на часі, – Кажуть речники,
Бо нашу землю топче окупант.
Пустопорожня впевненість гаранта,
В відсутності військових нам загроз
Лунала заспокійливо, як мантра,
В відосиках він досі віртуоз.
Оточення ще більше нас лякало,
Ходили слухи навіть про «кротів»
Їх поіменно часто називали,
Але гарант і чути не хотів…
Верховна рада місяць прогуляла,
Верховний теж відвідав Буковель.
Не готувалась до війни держава,
Бюджет в асфальт закатував картель.
Що це було – безпечність, дурість, зрада?
Це ворог бачив теж і врахував,
Оцю бездарність, бездіяльність влади,
Тож вирішив, що час уже настав.
Саме тому нам правду треба знати,
Як то завгосп чи може то завгар,
Віддав команду не обороняти
І хто та як розмінував Чонгар?
Чому Херсон, Бердянськ і Мелітополь
Обороняв з десяток чоловік?
Чому не захистили Маріуполь
І хто « Азов» на вірну смерть прирік?
І не кажіть, що ще не час питати!
Оте «чому?», це чиїсь смерті, кров!
Нам треба правду достеменно знати,
Не дати владі наламати дров.
Бо виглядало так, що нас здавали,
Була ж якась домовленість в Омані.
Та Збройні сили все це поламали,
Хоч дехто вже сидів на чемодані.
Тож з ухилянта не робіть героя,
Герої справжні – воїни та люди!
Ми не здамося, не складемо зброї
І Україна вічно жити буде!
10. 05. 2022 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.05.2022
автор: Мирослав Вересюк