Як зараз бачу ту картинку,
Що змалював колись Тарас.
Так схвилювала на хвилинку,
Тепер стосується і нас.
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Та не ревли тоді гармати,
Які тепер біду несуть.
Весна тоді й тепер у повні,
Лиш солов"їв не чути спів.
Вони тепер поки безмовні,
Війна дістала і птахів.
А матері тепер в тривозі,
З війни чекають так синів,
Їх виглядають на дорозі,
В очах їх світ весь потемнів.
До серця мріють пригорнути,
Своїх улюблених синів.
У довгі ночі не заснути...
Щоб описать... забракло слів.
Вечірня зірка знову сходить,
До ранку довго так чекать.
І чути лиш тяжкий їх подих,
І де той спокій відшукать...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947081
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.05.2022
автор: Н-А-Д-І-Я