Болить і стогне рідна сторона,
Здригається, розпечена боями.
Й весна... Розп'ята і зґвалтована весна...
Горить вона пекельними вогнями....
А на душі стоїть, вирує лютий біль
За пекло, що прийшло в країну.
Й питання... За що? Яка мета і ціль?
За що, знущаються з моєї України?
Хто дав вам право вирішувать за нас
Кому як жити, кохати, розмовляти?
Хто ви такі, набродо, звідкіля?
Вам час усім з країни нашої тікати!
Ви нехристи, ви нелюди, потвори.
Бездушні, безсердечні тварі на землі.
А ваш народ - німі й сліпі раби-актори,
Сидять у телевізора в теплі.
Снаряди б'ють, летять повсюди бомби,
І "Градом" сиплють на міста та села.
А наші люди у підвалах, як в катакомбах:
Живуть, народжують і моляться до Бога.
І в кожнім серці Віра непогасне,
Війна проклята зникне в одну мить.
І мужнім Воїнам і Ангелам небесним
Дай Боже сили неньку-Україну захистить.
05.05.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946963
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.05.2022
автор: Svetoviya