Цей ряд вишень у білому цвітінні,
В тонах рожевих яблуневий сад.
Кує зозуля і в зелених тінях
Бруньки розпушив дикий виноград.
Золотить сонце крильця диво-бджолам.
Духмяним квітом джмелик захмелів.
Весни обійми, дітям-пишноцвітам
Так добре без ракет і кораблів.
Забулось все у білопінній миті,
Веселкою всміхається весна…
Прокинешся – світ стане чорно-білим,
І в скронях стугонить: війна, війна!
Та влітку залунає: »Перемога!».
Розтопить лід жадана новина.
Відважні воїни і Божа допомога,
І всюди: солов’їна, голосна!
З чужих країв на крилах, мов лелеки,
Лелеки-Люди рідної землі
Летять додому – Ненька недалеко.
І рай буде, і правда на Землі!
І буде так, усе в нас добре буде!
Стою в бою, застигла у цвіту.
Повіє вітер – вітер мрію збудить,
Надію й віру, і любов святу!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946895
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: fialka@