Вона моєї юності весна.
Вона моєї осені панянка.
Хмілію, я для неї без вина,
Коханій віддаюся доостанку.
Вона мені у ложі не жона.
І що з того, що звуть її коханка.
Любов моя до неї неземна,
Любитиму із вечора до ранку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946888
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 04.05.2022
автор: Волиняка