Яка глибока й довга ніч,
Тривога звичила тривогу,
І стільки слів летять до Бога,
Сум'яття скинувши із пліч.
Ця темінь в хату увійшла
І зиркає звірячим оком.
В очах ненависть, зло і докір,
Пасмо війни висить з чола.
Пітьма мордує ночі й дні,
Її так важко перебути,
Душа в бронежилет обута,
Леліє віру в глибині.
Як хліб насущний на столі,
Слова освятяться відверті:
Над Україною стоїть
Ісус, боронячи від смерті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946790
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 03.05.2022
автор: Олена Жежук