Як наважитись, писати про війну,
Про печалі й біди, що приніс ворог,
Розіп’яв…. із первоцвітами весну,
Землю зранив, посіяв смерть і порох.
Як наважитись, писати про війну,
Як душа кричить, ти не смій стріляти!
Не страши, міцного, дитячого сну,
Йому важко все бачити й сприйняти.
Як наважитись, писати про війну,
Знов снаряд із свистом летить до землі,
Скрізь руїни. Навіть малу хатину,
Розбомбив, як болить сприймати мені?
Хоча дуже важко писать про війну,
Та бійці, нас сміло охороняють.
Я укотре у руку ручку візьму,
Хоч й думки, все волосся спопеляють.
Й серця трепіт, мов рветься на частини,
Їх надію, мужність й віру вселяють.
Мир настане, зродиться Україна!
І поля засяють златим колоссям,
Здійме кегли, червоненька калина!
Й на очах, заблистять сльозини щастя!
02.05.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946659
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.05.2022
автор: Ніна Незламна