Невже і я так ненавиджу ту русню,
Що лізе, як той щур під стріху хати?
Життя пала немов бікфордів шнур...
Невже в щурів є серце?! Мати...
Я лаюсь, як колись кобзар,
Щодня, щоночі б'ю пацючу зграю.
Русню таврую, щиро, без жалю...
За вільну Україну в полум'ї згораю.
Невже настане ранок і скінчиться сон,
Де, я - казкар, а щур - москальське кубло...
PS. Фенікс і грифон.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946283
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.04.2022
автор: Каа3003