Я бачу твій образ в природі,
Немов відчуваю присутність твою,
Хоча немає сил відтоді,
Як я вже без тебе іду.
Це чудо! - усе оживає навесні знову -
І ти оживаєш у пам'яті, я
Пам'ятаю таку любов знайому,
Й так буде за́вжди - це моя весна!
Любов нічийна, нікому не належить,
І нас немає, й час минув, як мить,
Мене зараз одне бентежить,
Як можуть люди без любові жить?
Я всім бажаю справжніх почуттів:
Справжніх друзів, справжньої любові,
справжнього щастя...видно в нашому житті
написано і зустрітися зі справжньою війною.
Я вірю в Бога! В те, що Він єси на небесах,
І навіть за одну на землі свою дитину,
Він Невидимий Правдивий знищить
Ціле стадо нечестивих серед нас.
Усе мине, трішки терпіння,
Мине усе, поміж каміння проросте
Від того, що на сонці ми називаємо промінням,
до того, що в серці ми любов'ю зовем.
27.04.2022
Присвячую ці рядочки покійному Владу Задворному.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946189
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Іра Задворна