Матінко Божа, я хочу побачити сонце
Хоч би разочок. А зараз ще ніч чи вже день?
Мама в куточку щось тихо шепоче іконці,
Стеля бетонна тріщить і страшенно гуде.
Граємось в хованку ми тут усі без спочинку,
Нас від страхіть захищає волога пітьма.
Братик під стінкою спить і тримає машинку.
Мамочка каже чомусь, що його більш нема.
Матінко Божа, я жмуритись хочу від світла,
Вух не стискати від страху. Почуй, поможи!
Меншає шансів, бракує і хліба, й повітря.
Матір Господня, всім діточкам хочеться жить.
Варфоломія просили і Римського Папу,
Тільки-от мужності й віри в них менше ніж в нас.
Над Україною душами креслиться мапа–
Хтось та й почуй у пустелі волаючий глас!
…Ні, всі мовчать, більше про цінність ні слова.
Зиск, розрахунок, а вартість життя – мідний гріш.
Діти вмирають в облозі й солдати «Азова».
Наша заступнице, їх порятуй чимскоріш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946188
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.04.2022
автор: Valentyna_S