Вітер розгойдує ніжний цвіт аличі
І ромашки, і форзиції на межі.
Розсунулись межі сприйняття світові.
В горлі клекіт душі: " Ні, клятущій війні!"
В чорно-білім ступорі стала свідомість.
Ділить свято і біль на самісінькім дні.
Жах дітей через ґвалт, смерть, каліцтва, біду,
Я своєю любов’ю усіх обійму.
Як рашисти самі можуть жити в гріху?
Муки немічних в ніч забирає сльоза,
А на дворі весна, а на серці журба.
Небом котиться грім, шаленіє гроза.
Господи Ісусе, славен будь в повсякчас,
Від диявола в плоті захисти Ти нас!
Відроди Україну! Твій праведний глас!
26.04.22
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946111
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2022
автор: Валентина Ланевич