Яке ж це щастя – просто жити,
Повітрям дихати, ходить,
Любить цей світ, життя любити,
І посміхатись, і радіть;
Всміхатись щиро небу, сонцю,
І хмаркам білим угорі,
Проміння відблиску в віконці,
Та сміху діток у дворі;
Лелеці, що в гнізді на хаті,
Якраз вимощує кубло
М’яке своєму лелечаті,
Щоби там затишно було;
Радіти клену і тополі,
Брунькам розпухлим на вербі,
Зірвати декілька в долоні
Й пускати тихо по воді;
Пройтися босими ногами
Удосвіта, десь по траві,
Та розмовляти із квітками,
Які купаються в росі.
Щоб в мирний час отак ходити
І не зривалась щоб земля,
Хотілося б, лиш просто жити
Та цінувати це життя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.04.2022
автор: Ольга Калина