/Юрий Сафроненко/
Я б Українську вивчив й за те, що від неї всираєцця ворог! Хоча Її вивчити неможливо! Українцем можна тільки народитися! Респект Творцю за цей подарунок менi!;
ВОЛОДIТИ нею чи рАзмАвлятi - це рiзнi речи, як чи-то дивитись на вареники, чи ЇХ СМАКУВАТИ!
А мені сьогодні наснилося:
Українська мова - це фантазiя та вичурнiсть фiєрiй Дитинства Українського Народу Величної Київскої Русi. Недарма вона спiвала колядками та плясала смаковитими завитками виноградної лози, смакувала крендельками амарантових щедревничкiв-смаковичкiв, печених вперемiш з зоряним пилом славетного Чумацького Шляху до безмежної Волi!
Якщо чуєте, як на Українській мові шепочуть трави, співають роси, дарують щедрівки солов'ї та плещется Батько-Дніпро, вітаю, друже! Ви, брате мiй, - Українець! Й це все! - НАЗАВЖДИ!
"Перейти" на Українську НЕМОЖЛИВО!!!!! як неможливо негру перейти на білу шкіру! можна тільки, як отой, шо шкіру зрізав... Українська МОВА це НЕ БАЛАКАНИНА Українськими словами, а МІРКУВАННЯ УКРАЇНСЬКИМИ МІСКАМИ, яких навіть пересадкою моску НЕ ОТРИМАЕШ! Українцем можна ТІЛЬКИ НАРОДИТИСЯ!!!
Козак =GrafBorisfen=11.01.2021/загадкова країна давнини Бермундія/
http://stihi.ru/2021/01/11/2194
Не мова робить жах та смірті сіє!
І не язЫк людей фсіх убива!
Двуногохід із збоєю се діє,
І часто НАВІТЬ МОВЧКИ! крадькома.
Та безперечно - наша Мова Сила!
Співуча, краща в світі є вона,
Для орків - Українськая - могила!
Для вбивці Наша Мова - се труна!
===========================
А тепер посмакуйте Нашої Української мови!:
Михайло Перевертун 7 декабря 2020 г. ·
Садиба без калини - що подвір’я без пір’я.
Оповідати за цю гожу паву в густо - червоних коралях візьмуся з поетичного лікнепу. Якщо ви колись знічев’я добудете і вглянетеся у зернятко з калинових ягідок, то воно нагадає вам крихітне серце - символ дарованого Владикою Небесним життя. Брати під сумнів отаке думання не випадає, бо ж кетяги цієї панни увібрали в себе небо голубе і сонце золоте. Восени вони спалахують жовтогарячою ватрою, а в скрипучі студні, зимні тумани та холодні зливи так і пломеніють маковим вогнем.
Так ось. Наше око часто бачить оці цілющі кісточки, одначе зуб чомусь їх не йме. Але таке гордування не додає сущим дужості. Коли би люд малодумаючий розім’яв они кісточки, то вони слугували би за чудовий природний сорбент. Неширокі лобом сумніваки і спали би з ними. Адже організм майже кожного від безладного харчування за принципом бодай покласти щось до рота перенасичений копролітами - навіть згадувати про них не хочеться.
Візьмімо хоча би калиновий сік, який збігає по губах іскристим дзюрком. Буває, що вінець природи сопе, ніби ковальський міх, через здутий кишківник і ходить по струнці від постійних коліків. Згарячу ковтає жменями синтетичні пігулки, але зі слаботи, як із гуски вода. Не блукайте, легковірні, потемки і не випробовуйте на міцність свій охлялий організм. Недугу виводьте на чисту воду свіжим калиновим соком. Таке живодайне питво і кишківник ретельно почистить, і корисну мікрофлору збагатить. Заодно прискорить потовиділення, як рукою зніме безсоння, а судоми м’язів зникнуть чортибатька - куди. Що ж до невротичного розладу в жінок, то після тижневого розкошування калиновим чаєм психогенні патологічні реакції просто закульгають на обидві ноги.
Услід за цим зголошу, які немочі калиновий сік здатен посадити в калошу. Змастите ним лишай - дивись, і шкіра через певний час стане чиста і лискуча, ніби в пещеного Адоніса - коханця нев’янучої краси Афродіти. Чи від крижаної джерелиці у вас зник голос - аж руки сверблять хуткіше “пролікуватися” сорокаградусною. Одначе не треба зопалу міняти шило на швайку. Від різких рухів тільки гірше буде. Не закликаю живими на небо лізти або ж скласти руки і дожидатися з моря погоди . Швидко втерти носа цій, здавалося би, дріб’язковій недузі під силу знову ж таки морсу з калини. Він ще й показує на двері глибокому кашлю і виснажливій пропасниці, удушливій ангіні й надокучливому бронхіту, внадливій застуді, невідступному тонзиліту та решті бронхо - легеневих хворостей, які за дурної голови раз у раз обсідають нашу тлінну біологічну субстанцію.
Докину слово і за таку властивість калини. Вважають її за свою лишень після заморозків, коли в ягодах вигасає гірко - кисло - терпкий смак, котрий дуже нагадує запах кореня валеріани і яблук - дичок. Тоді в калині з головою вітаміну К, який часто порятовує при стресах наше серце і судини від застрашливого тиску. Аби вони до відведеного Всеблагим часу не захотіли взяти вічні канікули. До речі, така ягода ніпочім замінює одне драже аскорбінової кислоти. Водночас калорійність її - тільки 28 ккал на 100 г продукту. Кращої яриці для підвищення гемоглобіну та чищення судин від “поганого” холестерину годі й прагнути в природі. Однаково, що ясної липневої ночі шукати небо без зірок.
Намірився вже перейти Рубікон в описі цілющих властивостей калини і набрати в рот води. Одначе згадав, що не всі виклав про неї плюси. Скажімо, ви все життя не розгинали спини на шкідливому виробництві й напакували свій організм під зав’язку різною гидотою. Ошуканці в білих халатах заламуватимуть брову і з великомудрим виглядом швидко щось писатимуть закарлюками на рецептах, відсилаючи згорьованого пацієнта до розбухлих від статків фармацій. Дорогою ви починаєте кумекати, що вас водять за носа і на думку спливають напучення обізнаних травників за напівкущ у червоному намисті.
Коротше мовлячи, не дістаєтеся ви аптеки - натомість взяли у поміч калинові яриці. І добре зробили. Через якийсь місяць ніби вдруге на світ народилися. Організм очистився від слідів промислових викидів, серцево - судинна система почала справно і кувати, і молоти, а гіпертонія взяла моду більше навідуватися до бувальців генделиків із буряковими кирпами. Не забудемо також, що відвари з калинової кори, заготовленої в пору весняного сокоруху, не дадуть змоги сезонним вірусам і бактеріям узяти вас, як мовиться, голими руками.
Одначе з калиною не можна ловити гав. Усе - таки краще тихенько їхати... Маю на увазі звичайну помірність. Ця кисло - солодка ягода заслуговує лаврового вінка, затим що бігцем згортає кров. Воднораз за надмірного споживання вона може спричиняти висипку на шкірі. Накладати її повен рот за таких ознак - сиріч пришивати кожуха до гудзика, а не навпаки. А ще - ніхто не знає, що його в житті чекає. Зважаючи на крилатість оної словосполуки, нашим ладам, котрі відколи світ запрошують чоловіків до щастя, під час критичних днів варто бокувати від оцих пурпурних ягідок - вони можуть зумовлювати надмірний приплив крові.
І нарешті, не перегинайте палицю з калиною, якщо вам не дає дихнути низький тиск, подагра чи підвищена кислотність шлункового соку. Навіть коли кров з носа заманулося підбадьорливого питва. Не забудьмо, що й тиха води іноді греблі рве. Загалом же, всі сорти калини, котрі зростають у дикій природі, окрім червоної - умовно отруйні. Зі звичної нам яриці - ще нікому не зашкодили компоти і морси, джеми і варення, мармелади і соки. Тож будьте, гомо сапієнси, краще розсудливими і квітучими, аніж безшабашними і хирлявими.
Тут ми від лікувальних дидакцій протопчимо стежину до місця калини в народних традиціях та обрядах. Ще з прадідівських часів український люд завше сподобував оце палаюче коралями напівдерево. Якщо селянин ставив хату - то відразу ж садив біля тину калину. Аби щотравня вона усміхалася його родині білопінним квітом, звеселяла очі всенькому кутку, а восени, коли жовтень розстеляє багряну габу, горіла вогнем невгасимим.
Іще більше пієтету відводили огнистим гронам, коли молоді ставали на вишитий калиновим ягіддям рушник. Думалося, що таке символічне діяння пособить увесь вік зберігати цілим подружній глек. Поза сумнівом, журно, але поривання наші хтиві часто - густо вносили поправи в таке благосне повір’я. Але й це ще не все за обряди. Скажімо, ягодами з калини зазвичай уквітчували особливу здобу - коровай весільний. Далі - більше. У вінце розпашілої від заміжньої усолоди молодої завжди втикали калинові кетяги, що мали посвідчити невинність душі та тіла нареченої. За приправи ж до м’ясних і рибних весільних страв та хліб калиновий не буду багатослівним - після перших чарок варенухи гості кластимуть у себе всі наїдки, ніби вони з голодного краю.
Та хіба тільки за це благоговіли перед вродливицею садів, лісів і крутоярів! Коли наддніпрянські чи подільські страдіварі майстрували благозвучні скрипки або жалісливі пищики, то завсігди облюбовували кармінову деревину, а найчастіше - калину. Висушена літніми озореними ночами, вона звучала таким довершеним колоритом, такими мелодійними переливами, що в тонкослізних жінок і дівчат рідко коли й очі просихали. Або ж таке. Від нужди безпросвітної наші всезнаючі прабабусі були завзяті на вигадки - могли навіть поли краяти і відразу ж плечі латати. Тому - то й фарбували домоткане гребінне полотно в черлене забарвлення відваром калини - найпаче для доброго імені родини, а також тривалого носіння буденної одіжі та святкового вбрання.
У старожитні часи криниці також не копали де попало, а лишень по сусідству з калиною. Щоби ковток жаги голубої своєю прохолодою збадьорював душі ратаїв і жнеців, додавав їм сил для трудів праведних. Моє покоління, звісно, тримає в пам’яті, як передзим’ям, між двома рамами вікон сільських домівок на ваті завше розкладали палаючий жар калини. Аби не так муляло очі холодне одноманіття. Узагалі ж, калина - панянка не примхлива. Тому й звикла виднітится навіть на семи вітрах - у заплавних луках, на схилах яруг, узліссях. А то й просто в чистім полі, де багато волі. Щоби до сердець зморених подорожніх, які в думках уже готуються збирати пожитки, не вселялася опука, а спраглі душі поновлювали сили біля степового джерела.
А наостанок сповіщу всякому стрічному - поперічному чому поклав око на розлогі кущі калини, які дісталися моєї естанції аж із заобрійного Батурина - гіркої долі столиці українських гетьманів. За підтвердженням козацьких хроністів, гетьман - патріот Іван Степанович вельми полюбляв прекрасне: і в гожих жінках, і в огні черленовому, що так звабно палає на гіллі. Адже віддавна калина утвердилася невіддільним символом нашого народу і росла майже в кожній господі.
Та й догляд за цим напівдеревом - напівкущем не спричиняє жодних утруднень, окрім рясного і регулярного поливу. З - поміж крилатих шкідників калину найчастіше атакує попелиця, скручуючи листочки в трубочки. Але господарі з головою на плечах хапаються відразу не за хімікалії, а готують розчин тютюну, листя і квіту гвоздики, нашатирного спирту і господарського /краще зеленого/ мила Після обробки такою біологічно чистою сумішшю калинові гайдебури за кілька днів зникають. Ніби їх і не було.
Якщо в пролозі калинового есею переважали сонцелюбні інтонації, то в епілог додам грудневої хмурості. Коли не брати до уваги своїх випивак, ланців і пауперів, у яких на манір північно - східних сусідів ні двору ні тину, в наших культурних господарів завше біля плоту росла калина, а край ставу - верба. Це були національні обереги українського етносу. Наразі ж ці звичаєві орієнтири майже стерті зі свідомості більшості молодих обдарувань з покрученими мовними і культурними душами. “Нові українці” зазвичай прихиляються до беріз чужоземних, вічнозелених модрин, ялиць і кедрів. І все частіше душі та голови свої відступницькі повертають у той бік, де сонце сходить, де за густими лісами видніється земля сибірська далекосхідна.
До чого призводять такі світоглядні збочення, бачимо на прикладі нашого політичного бомонду, який звик жити одним днем і прагне, аби в нього все було, а йому за це нічого не було. Коли ж нагадуєш отакій публіці сентенцію, що садиба без калини - що подвір’я без пір’я, то навчителя можуть і на глум підняти або ж виразно покрути перстом біля своєї скроні й показати в його бік. Нехай, мовляв, подібними красотами займаються садівники, гіпертоніки та шанувальники сліпучо - білого цвіту. Якось незатишно з такими правнуками славних прадідів великих топтати ряст на святій і "грішній" землі!
Ось така фігня, малятки, любі хопчики й дівчатки!
=GrafBorisfen=18.03.2021= Юрій Андрійович Сафроненко - Рус-Господар Української Народної Республіки Велика Київська Русь! - РГ УНР ВКР. Живий Живонароджений Син Слов'янського Роду Арійського НаРоду Великої Білої Раси = /Країна прозрівших Русів Нашої найгарнішої у Всесвіті планети Мідгард/
=========
Ми народились в Окупацii, а не у есересерi
Юрий Сафроненко
Ми народились в ОКУПАЦІЇ! а не у еСеРеСеР-і!!! Ашотакеесересер!
http://stihi.ru/2021/06/04/2883
Ми народились в ОКУПАЦІЇ еС-еР-еС-еР-івських гріхів!
СекСот-о колективізації еН-Ке-Ве-еС-івських катів.
Нас гватували, били, різали, кров пили, наче самогон.
По 58-ій всіх вішали, неначе лички на пагон.
Ганьбою сталінською міряли, тайгу ГУЛАГОМ перевзув,
У безкоштовну шару вірили, під плінтус душу заштрикнув,
Ходили рабськими парадами, та горлопанили "ура"!
Юрбой несли портрети з гадами, в куту "на трьох" розлив "жмура".
Голодомором всiх кулачили,вночи пославши на "курорт".
Усе життя на них iшачили - лайно рупьдвадцять - вищий сорт!
Продали душу за кАлбАску усi, хто вижив у ганьбi.
Усе про@рали, як Аляску, борги залишивши собi.
Стояли чергами за водкою, хмєльно уділа закусив,
Трощили секс прямой наводкою, щоб СНІД худчиш народ скосив.
Маячча брєду зїздів гамозу - "КраїниКращеНеЗнайти!"
Нас неможливо збити з тормозу - нам ФСЕОДНАК куди ідти!
I от тепер фсiх дразнять шарою еС-еР-еС-еР-івських часів.
КомунiстичнАю примарою - отой консервой з iвасiв.
Всiм патрiотам - буцигарнi, а жополизам - вищий "свьет",
Рабам - кайданки суперфайнi, ГУЛАГА пламьений "прiвьет".
Живуть онуки ТИХ гестапiвців, в хатах всіх висланих в Сибір.
Чекають "дАпАмоги" натовців, солодко згадують плАмбір!
Їм мілійони репресованих - для "пЕанерАф" фсех примєр"!
Ім'я катів та деградованих - "хачЮназаТвєСєСєСєр!"
*** СекСот - "сьєкрьєтнЫй сАтрудник" агент НКВС, завербований стукач
*** Жмур, мерзавчик - півлітруха водки "прощавайрозум"
Знов зверну увагу усіх на те, чого усі вперто не бажають побачити та второпати!
МОСКОВІЯ ЗАВЖДИ БУЛА АГРЕСОРОМ та ОКУПАНТОМ, починаючи з САМОГО СВОГО початку, а у 20-му сторіччі - як СРСР! та, ПРОДОВЖУЮЧИ ГЕНОЦИД сусідніх Націй та Народностей ДОНИНІ!
Та от поміркуйте самі!
Цей "союз" неможливо назвати добровільним, бо усі "республіки" радянського "союзу" були УТВОРЕНІ СИЛОЮ, а не об'єднані до того самостійні країни, які б були створені раніше /окрім ОДНІЄЇ Української Народної Республіки!/ - тоб-то до "союзу" повинні були ввійти країни з своїм iндивiдуальним АВТЕНТИЧНИМ імеджем-назвою, яка відображає СУТЬ конкретної Народності-Нації! А коли ОДНОЧАСНО утворюєцця ціла купа /більше десятка!/ абсолютно ОДНАКОВИХ "республік" /з абсолютно ОДНАКОВИМИ для УСІХ цих Націй Конституцією!!!/, де Народи ВЗАГАЛI НЕ ВСТАВАЛИ проти свого уряду, та ВЗАГАЛI не створювали СВІЙ ВЛАСНИЙ республіканський уряд /як у Французській Революції, або в Українській Народній Республіці/, то це а-ля-ШПЕКТАКЛЯ для лохів та телепнів!
Та се й зрозуміло!
Якщо, наприклад, пройшла так звана "революція" у московії, то, відповідно, повинно було б створено революційний уряд московії - а при чому тут ІНШІ НАРОДИ, які не робили КОЖЕН СВОЮ ВЛАСНУ НАЦІОНАЛЬНУ РЕВОЛЮЦІЮ та НЕ СТВОРЮВАЛИ СВІЙ ВЛАСНИЙ НАРОДНИЙ революційний уряд, тоб-то ІНШІ РЕСПУБЛІКИ радянського "союзу" зовсiм НЕ БУЛИ РЕСПУБЛІКАМИ, бо НЕ ПРОХОДИЛИ ПРОЦЕДУРУ створення - /революція проти ВЛАСНОГО старого уряду, зверження старого та створення НОВОГО СВОГО РЕСПУБЛІКАНСЬКОГО уряду! Проголошення нової СВОЄЇ Республiки/, то яка ж там Казахська чи-то УзбецькоКиргизькаЛитовськаЛатвійськоБілоруська та інші липові "республіки" можуть бути БЕЗ узьбецько-литовсько-білорусько-киргизьської та інших ТРИНАДЦЯТИ РЕВОЛЮЦІЙ! - продовжуємо ОТАК ще ТР-НАДЦЯТЬ разів!!! /без УНР та Московії-Ленінградії/
Я пригадаю давній совково-грузинський гумор: - на суді:
- Гіві, так ви стверджуєте, що не вбивали Гогу? А як пояснити ножові рани на його тілі?!
- Сиджу я, вашачесть, чищу апелсын, тут заходыт Гога, патсказлзнулса на апелсынавай корачке й прямо на мой ножик!
- А як ви пояснете, що ножових ран аж 15?
-... і так П'ЯТНАДЦЯТЬ раз!!!...
Тоб-то - се байка про РАДЯНСЬКИЙ "союз"!
А коли ЗАХВАЧЕНУ СИЛОЮ за допомогою АРМІЇ та ОЗБРОЄНОГО ВТОРГНЕННЯ на територію якоїсь Народності-Нації ОКУПАЦІЙНИЙ РЕЖИМ називає на свою думку РЕСПУБЛІКОЮ, то се вже КОЛОНІЯ, бо НАРОД-НАЦІЯ НЕ ПРОГОЛОШУВАЛА, як у Французскій Республіці СВОЮ Республіку та НОВИЙ Республіканський уряд!
Тоб-то УСІ одночасно одномиттєво створені у москві РЕСПУБЛІКИ так званого "радянського союзу"в дійсності є КОЛОНІЯМИ на новий кшталт!
Тоб-то я думаю ви вже второпали, що до кобили ззаду нiхто не пiдходить! - якщо утворюецця СОЮЗ РЕСПУБЛiК, то ВОНИ ПОВИННI бути в наявностi ЩЕ ДО МОМЕНТУ ОБ'ЕДНАННЯ у союз! а створити союз НЕiСНУЮЧИХ республiк, якi "створенi" разом з союзом БЕЗ проголошення КОЖНОI Нацii своеi Республiки - бред-маячня на тему: "адавайтезафiгачимхохму"!....
Вам тепер самим не смiшно вiд отакоi хохми?
Героїчний Літопис Нашої Української Нації /а не народу!!!/ розпочався з давин-давен! Але червоною рікою крові та Долі прошитий він численними війнами та січами ЗА ЖИТТЯ та ВОЛЮ!
Наша Нація - МИРОЛЮБНА, Потужна та Сильна, й МИ НІКОЛИ НЕ БУЛИ ЗАГАРБНИКАМИ або окупантами, проте сусіднім племенам не ймалось завжди й постійно йшли навали бусурманів-загарбників, iнквiзiцiй, окупантів та катів.
Й самою агресивною /до Нашої Української безпосередньо Нації/ була невеличка народність території Московії.
Тут усі обуряться: - ЯК може така маленька народність ТЕРРОРИЗУВАТИ УСІ без виключення оточуючі Нації та Народності?!?!
А отутечки ЯКРАЗ й зарита САМА головна собака "історії" - просто мацковська народність була ВИКОНАВЦЕМ усіх агресій та війн й їй ЗАВЖДИ НАДАВАЛИ КОШТИ для агресій та війн! Хто се робив та навіщо - се окрема епопея, а для початку треба вникнути у ФАКТИ! та ПОБАЧИТИ ОБ'ЄКТИВНУ картину озброєних конфліктів та війн! потім проаналізувати,й тільки після цього можна буде зробити об'єктивний висновок - кому та для чого се потрібно!
Очевидно та достаменно видно одне - Українська Нація СТВОРИЛА СВОЮ Українську Народну Республіку у 1918 році, але УНР СИЛОЮ було ПЕРЕЙМЕНОВАНО у УРСР у 1922 році й ТЕРИТОРІЯ УНР була СИЛОЮ за допомогою тотального ВІЙСЬКОВО-ВОЄННОГО конфлікту - ВІЙНИ була ЗМЕНШЕНА у частині /в тому рахунку/ Краснодарського Краю та річки Дону, що було УМИСНО ОКУПОВАНО Моськовією ЗАДЛЯ однієї ОЧЕВИДНОЇ стратегічноважливої мети - її ДОСТУПУ до Чорного моря!
Тому можна ВПЕВНЕНО заявити, що "радянський союз" був зфабрикований з багатьох підгрунть й у тому рахунку ГОЛОВНІША мета - ВОЄННЕ силове відібрання у УНР территорії ПРИЧОРНОМОРЯ для доступу Мацковії до Чорного моря /Азовський ставок стратегічної ролі не несе!/
Тому Українська Нація БУЛА ОКУПОВАНА мацковією /за підтримки коштів та армій військового альянсу Антанти/, а ми народилися не у еСеСеСеРі, а в ОКУПАЦІЇ московією та міжнародної коаліції тіньового уряду!
1. Советско-польская война, 1920 г. Началась 25 апреля 1920 года внезапной атакой польских войск, которые имели более, чем двукратное преимущество в живой силе (148 тысяч человек против 65 тысяч у Красной Армии). К началу мая польская армия вышла к Припяти и Днепру, заняла Киев. В мае-июне начались позиционные бои, в июне-августе Красная Армия перешла в наступление, провела ряд успешных операций (Майская операция, Киевская операция, Новоград-Волынская, Июльская, Ровенская операция) и вышли к Варшаве и Львову. Но такой резкий прорыв обернулся отрывом от частей снабжения, обозов. Первая конная армия оказалась один на один с превосходящими силами противника. Потеряв множество народу пленными, красноармейские части вынуждены были отступить. В октябре начались переговоры, которые через пять месяцев завершились подписанием Рижского мирного договора, по которому от Советского государства отторгались территории Западной Украины и Западной Белоруссии.
2. Советско-китайский конфликт, 1929 г. Спровоцирован китайской военщиной 10 июля 1929 года. В нарушении соглашения 1924 года о совместном пользовании Китайско-Восточной железной дорогой, которая была построена в конце 19 века Российской Империей, китайская сторона захватила ее, арестовала свыше 200 граждан нашей страны. После этого китайцы сосредоточили 132-тысячную группировку в непосредственной близости от границ СССР. Начались нарушения советских границ и обстрелы советской территории. После безуспешных попыток мирным путем добиться взаимопонимания и урегулирования конфликта советское правительство было вынуждено предпринять меры по защите территориальной целостности страны. В августе была создана Особая дальневосточная армия под командованием В.К.Блюхера, которая в октябре совместно с Амурской военной флотилией разгромила группировки китайских войск в районах городов Лахасусу и Фугдин и уничтожила Сунгарийскую флотилию противника. В ноябре были проведены успешные Маньчжуро-Чжалайнорская и Мишаньфусская операции, в ходе которых впервые были применены первые советские танки Т-18 (МС-1). 22 декабря был подписан Хабаровский протокол, который восстанавливал прежний статус-кво.
Конфликт на Китайско-Восточной железной дороге (КВЖД) (Дальневосточный конфликт) — советско-китайский вооружённый конфликт, произошедший в 1929 году после захвата Чжан Сюэляном контроля над Китайско-Восточной железной дорогой, являвшейся совместным советско-китайским предприятием. В ходе последующих боевых действий Красная армия разгромила противника. Подписанный 22 декабря Хабаровский протокол положил конец конфликту и восстановил существовавший до столкновений статус дороги.
3. Гражданская война в Испании (1936 – 1939 годы) СССР помог одной из сторон военной и материальной помощью, и действующими советскими военнослужащими в виде «добровольцев». Из Советского Союза в Испанию отправились около 3 000 добровольцев: военных советников, летчиков, танкистов, зенитчиков, моряков и других специалистов...
3а. Интервенция в Синьцзян — операция советских подразделений против китайской армии на северо-западе Синьцзяна в 1934 году[3] проведённая по запросу правительства Шэн Шицая.
4. Вооруженный конфликт с Японией у озера Хасан, 1938 г. Спровоцирован японскими агрессорами. Сосредоточив в районе озера Хасан 3 пехотных дивизии, кавалерийский полк и механизированную бригаду, японские агрессоры в конце июня 1938 года захватили высоты Безымянная и Заозерная, которые имели стратегическое значение для данной местности. 6-9 августа советские войска, силами выдвинутых в район конфликта 2 стрелковых дивизий и механизированной бригады выбили японцев с этих высот. 11 августа боевые действия были прекращены. Было установлено доконфликтное статус-кво.
5. Вооруженный конфликт на реке Халхин-Гол, 1939 г. 2 июля 1939 года, после многочисленных провокаций, начавшихся в мае, японские войска (38 тысяч человек, 310 орудий, 135 танков. 225 самолетов) вторглись в Монголию с целью овладеть плацдармом на западном берегу Халхин-Гола и в последующем разгромить противостоящую им советскую группировку (12, 5 тысяч человек, 109 орудий, 186 танков, 266 бронемашин, 82 самолета). В ходе трехдневных боев японцы потерпели поражение и были отброшены на восточный берег реки.
В августе в районе Халхин-Гола была развернута японская 6 армия (75 тысяч человек, 500 орудий, 182 танка), которую поддерживали свыше 300 самолетов. Советско-монгольсике войска (57 тысяч человек, 542 орудия, 498 танков, 385 бронемашин) при поддержке 515 самолетов 20 августа, упредив противника, перешли в наступление, окружили и к концу месяца уничтожили японскую группировку. Бои в воздухе продолжались до 15 сентября. Противник потерял 61 тысячу человек убитыми, ранеными и пленными, 660 самолетов, советско-монгольские войска потеряли 18, 5 тысяч убитыми и ранеными и 207 самолетов.
Этот конфликт серьезно подорвал военную мощь Японии и показал ее правительству всю бесперспективность масштабной войны против нашей страны.
6. Освободительный поход в Западную Украину и Западную Белоруссию. Распад Польши, этого «уродливого детища Версальской системы», создал предпосылки для воссоединения западноукраинских и западнобелорусских земель, отторгнутых в 1920-х годах, с нашей страной. 17 сентября 1939 года войска Белорусского и Киевского особых военных округов перешли бывшую государственную границу, вышли на рубеж рек Западный Буг и Сан и заняли эти районы. В ходе похода никаких крупных боестолкновений с польскими войсками не было.
В ноябре 1939 года освобожденные от польского ига земли Украины и Белоруссии были приняты в состав нашего государства.
7. Советско-финская война. Началась 30 ноября 1939 года после многочисленных безуспешных попыток добиться подписания между СССР и Финляндией договор об обмене территориями. Согласно этому договору, предполагался обмен территориями – СССР передавал бы Финляндии часть Восточной Карелии, а Финляндия передавала бы нашей стране в аренду полуостров Ханко, некоторые острова в Финском заливе и Карельский перешеек. Все это было жизненно необходимо для обеспечения обороны Ленинграда (ныне – Санкт-Петербург). Однако финское правительство отказалось от подписания такого договора. Мало того, финское правительство стало устраивать провокации на границе. СССР был вынужден защищаться, в результате чего 30 ноября Красная Армия перешла границу и вступила на территорию Финляндии. Руководство нашей страны рассчитывало на то, что в течение трех недель Красная Армия войдет в Хельсинки и займет всю территорию Финляндии. Однако скоротечной войны не получилось – Красная Армия забуксовала перед «линией Маннергейма» - хорошо укрепленной полосой оборонительных сооружений. И только 11 февраля, после проведенной реорганизации войск и после сильнейшей артподготовки линия Маннергейма была прорвана, а Красная Армия начала развивать успешное наступление. 5 марта был занят Выборг, а 12 марта в Москве был подписан договор, согласно которому все требуемые СССР территории входили в его состав. Наша страна получала в аренду полуостров Ханко под строительство военно-морской базы, Карельский перешеек с городом Выборг, город Сортавала в Карелии. Город Ленинград теперь был надежно защищен.
Сове;тско-финля;ндская (советско-финская) война; 1939—1940 годов (фин. talvisota — Зи;мняя война[8], швед. vinterkriget) — война между СССР и Финляндией в период с 30 ноября 1939 года по 13 марта 1940 года.
26 ноября 1939 года правительство СССР направило ноту протеста правительству Финляндии по поводу артиллерийского обстрела, который, по заявлению советской стороны, был совершён с финляндской территории. Ответственность за начало военных действий советской стороной была полностью возложена на Финляндию. Начало военных действий привело к тому, что 14 декабря 1939 года СССР как агрессор был исключён из Лиги Наций[9].
Война завершилась подписанием Московского мирного договора. В состав СССР перешло 11 % территории Финляндии (со вторым по величине городом Выборгом). 430 тысяч финских жителей финские власти принудительно переселили из прифронтовых районов вглубь страны.
8. Великая Отечественная война, 1941-45 гг. Началась 22 июня 1941 года внезапным нападением войск Германии и ее сателлитов (190 дивизий, 5,5 миллионов человек, 4300 танков и штурмовых орудий, 47,2 тысячи орудий, 4980 боевых самолетов), которым противостояли 170 советских дивизий, 2 бригады, насчитывавшие 2 миллиона 680 тысяч человек, 37,5 тысяч орудий и минометов, 1475 танков Т-34 и КВ 1 и свыше 15 тысяч танков других моделей). На первом, самом тяжелом этапе войны (22 июня 1941 – 18 ноября 1942 года) советские войска были вынуждены отступать. Для того, чтобы увеличить боеспособность вооруженных сил, была проведена мобилизация 13 возрастов, сформированы новые соединения и части, создавалось народное ополчение.
В приграничных сражениях в Западной Украине, Западной Белоруссии, Прибалтике, Карелии, в Заполярье советские войска обескровили ударные группировки противника, сумели существенно замедлить продвижение противника. Главные события развернулись на Московском направлении, где в развернувшихся в августе боях за Смоленск Красная Армия, перейдя в контрнаступление, заставили немецкие войска впервые во Второй мировой войне перейти к обороне. Начавшаяся 30 сентября 1941 года битва за Москву завершилась в начале 1942 года полным разгромом немецких сил, наступавших на столицу. До 5 декабря советские войска вели оборонительные бои, сдерживая и перемалывая отборные немецкие дивизии. 5-6 декабря Красная Армия перешла в контрнаступление и отбросила противника на 150-400 километров от столицы.
На северном фланге была проведена успешная Тихвинская операция, которая способствовала отвлечению немецких сил от Москвы, а на юге – Ростовская наступательная операция. Советская армия начала вырывать стратегическую инициативу из рук вермахта, окончательно же она перешла к нашей армии 19 ноября 1942 года, когда началось наступление под Сталинградом, закончившееся окружением и разгромом 6 немецкой армии.
В 1943 году в результате боев на Курской дуге было нанесено существенное поражение группе армий «Центр». В результате начавшегося наступления к осени 1943 года была освобождена Левобережная Украина и ее столица – город Киев.
Следующий, 1944 год, ознаменовался завершением освобождения Украины, освобождением Белоруссии, Прибалтики, выходом Красной Армии на границу СССР, освобождением Софии, Белграда и некоторых других европейских столиц. Война неумолимо приближалась к Германии. Но до ее победного окончания в мае 1945 года были еще и бои за Варшаву, Будапешт, Кенигсберг, Прагу и Берлин, где 8 мая 1945 года и был подписан акт о безоговорочной капитуляции Германии, положивший конец самой страшной войне в истории нашей страны. Войне, унесшей жизни 30 миллионов наших соотечественников.
9. Советско-японская война, 1945 г. 9 августа 1945 года СССР, верный союзническому долгу и взятым на себя обязательствам, начал войну против империалистической Японии. Ведя наступление на фронте свыше 5 тысяч километров, советские войска во взаимодействии с Тихоокеанским флотом и Амурской военной флотилией Разгромили Квантунскую армию. Продвинувшись на 600-800 километров. Они освободили Северо-Восточный Китай, Северную Корею, Южный Сахалин и Курильские острова. Противник потерял 667 тысяч человек, а наша страна вернула то, что ей принадлежало по праву – Южный Сахалин и Курилы, являющиеся стратегическими для нашей страны территориями.
10.Война в Афганистане, 1979-89 гг. Последней войной в истории Советского Союза была война в Афганистане, которая началась 25 декабря 1979 года и была вызвана не только обязательством нашей страны по советско-афганскому договору, но и объективной необходимостью защиты наших стратегических интересов в центральноазиатском регионе.
До середины 1980 года советские войска не участвовали напрямую в боевых действиях, занимаясь лишь охраной важных стратегических объектов, проводкой колонн с народнохозяйственными грузами. Однако с увеличением интенсивности боевых действий советский воинский контингент был вынужден втянутся в бои. Для подавления мятежников были проведены крупные войсковые операции в разных провинциях Афганистана, в частности, в Панджшере против банд полевого командира Ахмад Шаха Масуда, по деблокированию крупного провинциального центра – города Хост и другие.
Советские войска мужественно выполнили все задачи, которые были поставлены перед ними. Они покинули Афганистан 15 февраля 1989 года, уйдя с развевающимися знаменами, с музыкой и маршами. Они ушли как победители.
11. Необъявленные войны СССР. Помимо вышеуказанных, части наших вооруженных сил принимали участие в локальных конфликтах в горячих точках мира, защищая свои стратегические интересы. Вот перечень стран и конфликтов. Где участвовали наши воины:
Гражданская война в Китае: с 1946 по 1950 год.
Конфликт на Байтак-Богдо (монг. Байтаг Богдын хилийн м;рг;лд;;н, Байтагбогдын тулгаралт) — пограничный конфликт между Монгольской народной и Китайской республиками при участии СССР, имевший место в 1947—1948 годах.
Боевые действия в Северной Корее с территории Китая: с июня 1950 года по июль 1953 года.
Боевые действия в Венгрии: 1956 год.
Боевые действия в Лаосе:
с января 1960 года по декабрь 1963 года;
с августа 1964 года по ноябрь 1968 года;
с ноября 1969 года по декабрь 1970 года.
Боевые действия в Алжире:
1962 - 1964 годы.
Карибский кризис:
1962 - 1964
Боевые действия в Чехословакии:
1968 год.
Боевые действия на острове Даманский март 1969 года.
Советско-китайский пограничный конфликт на острове Дама;нском — вооружённые столкновения между СССР и КНР 2 и 15 марта 1969 года в районе острова Даманского (кит. ;;, Чжэньбао — «Драгоценный») на реке Уссури в 230 км южнее Хабаровска и 35 км западнее районного центра Лучегорска (46°29;08; с. ш. 133°50;40; в. д.HGЯO). Самый крупный вооружённый конфликт в современной истории России и Китая.
Пограничный конфликт у посёлка Дулаты — конфликт, произошедший в мае 1969 года между советскими пограничниками и китайскими военнослужащими в районе посёлка Дулаты. В результате китайские военнослужащие отступили с советской территории без боя.
Боевые действия в районе озера Жаланашколь август 1969 года.
Пограничный конфликт у озера Жаланашколь — бой, произошедший 13 августа 1969 года между советскими пограничниками и китайскими военнослужащими, нарушившими границу СССР. В результате нарушители были оттеснены за пределы советской территории.
В Китае этот пограничный конфликт известен как инцидент у Теректы (;;;;;;), по названию речки, текущей из китайского уезда Юйминь в сторону озера Жаланашколь. Речка Теректы, известная на казахстанской (советской) стороне границы как Кусак, пересекает современную казахстанско-китайскую границу примерно на 45°37;00; с. ш. 82°15;30; в. д.HGЯO[2], а линию советско-китайской границы (указывавшуюся на советских картах) — несколько восточнее (отметка № 40 на топографической карте[3])[4].
Боевые действия в Египте (Объединенная Арабская Республика):
с октября 1962 года по март 1963 года;
июнь 1967 года;
1968 год;
с марта 1969 года по июль 1972 года;
с октября 1973 года по март 1974 года и с июня 1974 по февраль 1975 года.
Боевые действия в Йеменской Арабской Республике:
с октября 1962 года по март 1963 года и
с ноября 1967 года по декабрь 1969 года.
Боевые действия во Вьетнаме:
с января 1961 года по декабрь 1974 года.
Боевые действия в Сирии:
июнь 1967 года;
март - июль 1970 года;
сентябрь - ноябрь 1972 года;
октябрь 1973 года.
Боевые действия в Мозамбике:
1967 - 1969 годы;
с ноября 1975 года по ноябрь 1979 года.
Боевые действия в Камбодже:
апрель - декабрь 1970 года.
Боевые действия в Бангладеш:
1972 - 1973 годы.
Боевые действия в Анголе:
с ноября 1975 года по ноябрь 1979 года.
Боевые действия в Эфиопии:
с декабря 1977 года по ноябрь 1979 года.
Боевые действия в Сирии и Ливане:
июнь 1982 года.
Во всех этих конфликтах наши воины показали себя мужественными, самоотверженными сынами своего Отечества. Многие из них погибли, защищая нашу страну на дальних подступах к ней от поползновений темных вражеских сил. И не их вина, что сейчас линия противостояния проходит по Кавказу, Средней Азии и другим регионам бывшей Великой Империи.
інформація зібрана з різних інтернетджерел...
===
А ось що знайшов у росіян!...
"Противодействовать взводу украинцев - лютый, кровавый пиз... ец! Они дерутся до конца, до последнего патрона, а когда кончаются боеприпасы - пускают в ход всё, чо есть под руками. Смертельно ранил украинца? Не трогай его! - скорее всего перед смертью он зажал собой гранату без чеки! Украинцы изобретательны, обладают прекрасной интуицией не непокоримой силой Воли! И пох... исты!
Самолёт прилетел? По... уй! Собьют саперной лопаткой. Танк? По... уй, если не сломаны руки. Бойцы, ни разу не державшие СВД, в критический момент способны попасть из неё на пределе дальности. И по... уй, что это был последний патрон, буду бить врага с самой винтовкой, сломается винтовка - куском приклада. Тактика и стратегия? Запросто! Любым составом - от армии до полуживого калеки, держащего в одиночку роту противника. Украинцы, даже наёмники, не способны отступать. А если отступают - будьте уверены, они просто помчали за патронами.
Их совершенно невозможно поставить на колени! А если Украинец наклонился, то только для того, чтобы проверить шнурки на берцах, или вынуть документы убитого орка или басурмана.
Но самое страшное - это Козаки-Характерники! Недайбох с ними встретиться! Козак-Характерник Отаман Иоан Серко из своих более 250 битв и сражений НЕ ПРОИГРАЛ НИ ОДНАВО! Повторяю слонячими буквами - НЕ ПРОИГРАЛ НИ ОДНОЙ БИТВЫ И СЕЧИ! Он мог сгущать и разжижать время, и появлялся ОДНОВРЕМЕННО в нескольких точках боя, и там только с бусурманов лапша сыпалась... Поэтому ани ево прозвали УрусШайтан, и разбегались в панике от одного только упоминания ево имени - а никому не интересно быть покромсаным на кровавую лапшу!
Рейтинг - Воины."
Козак =GrafBorisfen=
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=946023
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.04.2022
автор: GoldKing