Вона ходила три рази направо.
І як тільки потепліло, носила шортани.
Та кому яка справа,
Нікого не чіпали
Подряпини на тілі й забруднені штани.
Її стрілки потекли від снігу,
Її губи - закусані до ран.
Червона від бігу,
Гаряча від сміху
І діє, як справжній капкан.
У волоссі солома і м‘ята,
У зубах жувальний тютюн.
У пам‘яті зрада,
В кишені помада,
А в серці нікчемний брехун.
«Ти знаєш, ніколи не варто,-
Казала весь час вона,-
Судити з азартом
По першому жарту
Блазня або сміхуна».
Вона була близька до суті,
Бо завжди у всі віки
З добра чи від люті
Ясні чи забуті -
Закриті людські думки.
25.04.21
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945878
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.04.2022
автор: Катруся Т.