А дід в бабу закохався,
Як колись у двадцять літ.
На чужих все сподівався,
Бабі став холодний лід.
Вони з нею одружились,
І прямісінько в ту ніч.
Цноти баба не лишилась,
Заблудився в неї дід.
То в Горпини, то у Віри,
Дівки з розуму звели.
Він тепер узявсь за діло,
Хоч роки уже пройшли.
Бабу свою обіймає,
І цілує у вуста.
Вона діда відриває,
Задирає ще й хвоста.
- Ти не бачив мене ро́ки,
Коли був ще молодим.
Випив з мене усі соки,
Нащо здався вже старим?
Подивись самий на себе,
Поперек давно гачком.
Несуть запахи від тебе,
Не людина, став пеньком.
Полисів, тепер без чуба,
Ледве ноги волочеш,
Он запали в рота губи,
Про любов, щось там верзеш.
Веселили гарні хлопці,
Доки бігав по дівках,
Сідай старий на ослонці,
Грійсь на сонці сивий птах.
Стається різне у житті,
Мене кума навчила.
Скінчилися плачевні дні,
Та почалися ди́ва.
Наче крила зросли в мене,
Сама не сподівалась.
Дурні бились кому першим,
А я із них сміялась.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945695
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.04.2022
автор: Валентина Ярошенко