Моє обескровлене тіло
Душа відштовхнула й злетіла.
І де я тепер? У безодні.
Де листя опало сьогодні
Сухе та обпалене вітром
Вогняним і заревом світла.
Ось полум'я, ями від граду,
Який не розтане в розраду…
Метелик-душа вже прозора,
Ось дім мій – руїна-розора…
У соснах, у яблунях, вишнях,
У бомбових вирвах, в притишшях,
У згарищах, кіптяві, хмарці,
В диму у останньому танці…
Розкресла ірпіньська крига,
Згоріла церковна книга,
Метелик-душа вже у небі…
Весною зростуть тут верби,
Заквітнуть садки і достигнуть…
А я паперівкою встигну
Найпершою впасти додолу
Й нову загадати долю
У соснах, у яблунях й вишнях,
Де рай на землі у притишші…
Метеликами капустянки
В Ірпінь прилечу з Бородянки,
Де знов галасливі діти
Вправляються у алфавіті…
- І з крапкою – Ірпінь…
В.Шаблівська 14.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.04.2022
автор: Вікторія Шаблівська