Серце - гармата

Від  подій  
в  Україні,  
від  брехні  
московитів
хочеться  -
або  мовчати,  
або  кричати.
Відчуття,  ніби  
серце  твоє  -   
гармата,
що  ось-ось  
здетонує...
Я  -  як  похилена
туя,
що  тримається  
за  життя...
Хоч  не  боязно  
впасти,  
бо  сили  
піднятись  
знайдуться.
Боязно  -  
втратити  
в  собі  щось  
дитинне,  
наївне,  
довірливе...
Бо  вже  й  так  
щось  із  серця
вирване,  
випалене...
Ця  весна  
нелегкою  
випала,
розділивши  
життя  
на  "до"  і  
"після".
І  звучить  
в  мені
злива  -  пісня,
де  нервова  
напруга  
зашкалює...
Але  знаю
впевнено:  
дай  мені  
тонну  калію  -
витравлю,  
випалю,  
знищу
московське  іго
і  в  могилу  
буду  плювати,
як  кожна  
жінка,  
сестра  
чи  мати,
в  якої  
так  само
серце  
вчорашнє
добре  
сьогодні  -  
гармата,
яка  ось-ось  
вибухне.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945358
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.04.2022
автор: Елена Марс