Маленькі долоні волають в скорботі:
-За віщо нас вбили кати на "голготі"
І змили стежки наші болем та кров'ю
Під смертоносні страшні колискові?
За що закопали наш цвіт у могили,
Про Бога забувши, вогнем нас спалили?
І ніжні крильцята посміли ламати,
Такі безневинні, немов в ангеляти.
Ми б зігрівали планету серцями,
Було б світліше на світі із нами,
Від пелюстиночок нашої долі
Було б барвистіше в світі довкола...
Маленькі долоні просять нас слізно
-Ну схаменіться, ще поки не пізно,
Знайдіть в собі совість порозумітись,
Щоб не палили ракетами квіти,
Щоб не здіймались в скорботи холодні
Мов журавлята, дитячі долоні...
15.4.22.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945270
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2022
автор: тарпик