Чаруй мене, весно, розлогістю млості,
Зривай той серпанок леткої імли.
Ми із тобою - незаймані гості
Тієї любові, подібної грі.
Нам заважає приземлена плата.
Якби ж то забути про сутність речей
І легко злетіти ( не пустить утрата)
У пошуках стиглих і вільних ідей!
Якби ж то торкнутися дзеркала моря...
Сьогодні ми, весно, зостанемось тут.
Нехай краще мрії і всі поривання
За межами злуки іще підростуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945242
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2022
автор: Сара Ґоллард