Письменник висловлює своє єство, пише про довкілля, про суспільні питання. Шукає літературну глиб. У час лихоліття бере до рук зброю (реальну). Його пульс стриманий, навіть холодний. (Література, як стигла сливка, тріщить, аж негарно. Від письменницьких зусиль. Як кажуть, цей феномен тимчасовий.) Фантазія, яку творець, культивував, дає нормальні плоди. Хай будуть людям! Філософськи: що має початок, то має кінець. Де ж народжується його майбутнє? Зсередини. З соціуму. Зі звичайної книжки. З чужого (іноді краденого) твору. З віршика. Так постає надія.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=945057
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.04.2022
автор: Ти