(після розмови з росіянкою, колись рідною)
Я знав – до них достукатись не можна,
Але надію все ж не полишав.
Для України в мить таку тривожну
Донести правду в край глухих бажав.
Та гнів й обурення відчув я в серці,
Коли отримав відповіді лист.
До мертвих душ – не відчинити дверці!
Перекажу вам, друзі, його зміст.
На запитання, хто прийшов до кого?
– Расия аперацию ведёт!
– Чому ж тоді біля мого порогу?
– Она прицельно лишь фашистов бьёт!
– Чому ж розбиті вщент лікарні й школи,
Садки дитячі, церкви навкруги?
– Бывает. Редко.Не по нашей воле.
Бандеровцы ж там прячутся – враги!
– Вам – вороги! Для нас вони – Герої!
Чому прийшли мене ви визволять?
Не повернуть від Віри нас святої!
Не вам, в брехні, що виросли, навчать!
– Мы мир спасаем от нацистов злобных!
Мы – «миротворцы» всем добро несём!
– Чому ж тоді небожів усіх кровних
Із рідних гнізд ви вигнали зі злом?
Ти знаєш скільки діточок убито –
Не встигли ті бандерівцями стать,
Матусь, які хотіли народити
Та під завалами прийшлося умирать?
– Так сАми ж вы в дома свои стреляли,
Это же так жестоко, как могли?
И стариков, и женщин убивали,
Чтобы на нас следы вины легли.
Вы на кресте мальчишку распинали
За то, что ваш не знал дурной язык!
А в комаров, зачем чуму вливали?
А в голубей – ковид? Ваш грех велик!
– Ти ж нам рідня! Чому не чуєш рідних?
Чому ці нісенітниці несеш?
Ми ж в кожнім кроці з смертю й нам огидно,
Що ти, мов зазомбована живеш!
Нас поважає світ увесь великий,
Співає гімн наш, прапор підійма.
І проклинає твій народ безликий,
Яким керує вбивця й сатана.
Я знав – до них достукатись не можна…
І впевнююся в цім в останній раз.
Бо рабські душі й голови порожні
Нам не пробить, щоб зрозуміли нас!
27.03.2022
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944996
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.04.2022
автор: Валерій