Чомусь хочеться час сповільнити
А ще більше його зупинити
Вийти за межі щоденного сна
В світ де ні війн, ні турбот цих нема
В світ де всі люблять
В край моїх мрій
Де все спокійно
Мелодія сна, де ти є , а тіла нема
Ми всі пройдем цей перехід
Та подолаєм море бід
Чомусь закладено в людині
Падіння вниз
Глухі сліпці
Жаль не німі
Ми любим гарно говорити
Нажаль не вмієм в мирі жити
Нажаль не вміємо любити
Ми не з Землі
Тут все природньо,
Трава - корова,
заєць -вовк, курка - лисиця
Не таємниця
Людина - людина
Й хто в цьому винний
Гріхопадіння, чиясь гординя ?
Ми ненаситні та завидющі
Не всі, але більшість
Чомусь такі злющі
Є світ де кохання,
Є світ де війна
Та більшості з нас уже не до сна
Страх вже в крові
Душа уже темна
Мабуть пишу все це я даремно.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944919
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.04.2022
автор: oreol