Ой, летіло трійко лебедів білокрилих,
Низько-близько понад землею, притомились.
Від жахіть війни втікали день при дні птахи,
Їм у небі навздогінці смерчі вогняні.
Дві лебідки, один лебідь тихо, без спину,
Пролітали, де двори, що не мали тину.
Пролітали над річками, де лежав метал,
Обгорілі бехи, гради, ще ворожий танк.
Пролітали над полями, там, міни кругом,
Зустрічали їх дороги устелені склом.
Піднімався вгору звідти відчайдушний плач,
То кричали душі діток, убив яких кат.
Гнівом сповнилось повітря від помсти нараз,
Хто родивсь у світі вільним не стерпить образ.
Ні принижень, ні лукавства, не стане рабом,
Вклякнуть орки на Вкраїні до землі чолом.
11.04.22
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944738
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2022
автор: Валентина Ланевич