Ще зда́лека побачила ходу-
Її виразність сплутать неможливо...
І знов душа промовила: "Живу".
Промовила так жваво...так сміливо...
Шалене серце більш не чуло ритм...
І біла кров червоним розчинилась...
Минуло стільки часу, стільки рим...
В мені і досі щось-таки іскрилось...
І усмішка, і очі знову ті,
Які не раз у снах мені ввижались...
І руки такі ніжні (не прості),
Не знаю, ще скількох вони торкались...
"Люблю" сказати не змогла.
Та я на те не мала навіть пра́ва...
Іще не раз згадає зустріч ту
Моя самотня, стомлена уява...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944570
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 10.04.2022
автор: Тетяна Білогай