Заглянути б в своє минуле,
І оцінить свій кожний крок.
За роки розуму набути,
Із помилок взяти урок.
Адже в житті так не буває,
Як ти задумав - не збулось.
Хоч ми усі того бажаєм,
І виростає в душі зло.
У Пукіна воно з роками,
В житті так часто не везло.
Не зміг змиритися з думками,
У війни все його тягло.
Десь заворуха, не порядок,
Був він із перших тут, як тут.
У хід пускав свої снаряди,
Збирав у світі собі слуг.
Тепер залежні є від нього,
Бо йому чимось допоміг.
Від цього карлика дурного,
В страху тремтить весь білий світ.
Хлопа не бійтесь, він безсилий,
Без розуму давно живе.
Нести наругу і насилля,
У ад його душа веде.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=944316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.04.2022
автор: Валентина Ярошенко