Стоїмо на своїй... українській землі.
Моїх предків одвічного Роду.
Дух свободи в камінні, у кожнім стеблі,
Не поборете мого народу.
У широку ріку ми єднались з струмків,
Мир і злагода в кожному слові.
З первозданних далеких, глибоких віків,
Несли світові краплі любові.
Нам привносили голод, косили вогнем,
Свого Бога мечем нав’язали.
Та з Діброви Своїх ми Богів повернем,
Розберем... чорноризі завали.
В цьому світі України вічна душа.
Повертає в часи круговерті.
Скажем твердо Європі засопленій, США,
Не діждетеся нашої смерті.
Ще ніким невпокорені ми не були,
І не втратили свого обличчя.
У злагоді з Природою в мирі жили,
Оминає Любов потойбіччя.
Не потонемо знов у болоті інтриг,
Не раз брали ми... вас за петельки.
Не згубити андроїдам лютим живих.
Не вкусити вам «любі» земельки!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943833
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 02.04.2022
автор: Волиняка