Жовтіють верби, як мімози,
ласують соками землі,
умиті в ранішній імлі,
рум'янцем зашарілись лози,
курличуть в небі журавлі.
Лопочуть крилами щосили
і мріють про солодкі сни.
О світе, миром обійми, -
вітри попутні голосили, -
спини знущання, вир війни.
Свою любов до ріднокраю
несуть пернаті крізь жалі -
зусилля їхні немалі -
єднаються у спільну зграю,
розвіюють хмарини злі. 1.04.22
*моя світлина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=943746
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.04.2022
автор: Lana P.