Заплети мені коси, мамо...
Я втомилась од порожнечі...
Підступає сльозами вечір,
а учора ж було так само...
Ти не сердься на мене, рідна,
що як треба не вмію жити.
Дуже швидко зростають діти,
та батькам це не завжди видно...
Помилок ще багато треба,
щоб саму себе зрозуміти,
а сьогодні купую квіти,
як у храм я іду до тебе.
Заплети, мамо, стрічку в коси...
Мені добре, коли з тобою.
Обіцяю, не буду сумною.
Все минеться. Це просто осінь...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=94335
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 24.09.2008
автор: Ясмін