Світло потрібне світові,
Темінь – полон із ґратами –
Зріс мій вогонь у битві, їх
Плавити буду, правити:
З РЕШІТОК КУВАТИ МЕЧІ!
Серце сягає обрію –
Будить світанок.
ДІЄМО!
Згине навала мордору!
З миром ви?
З вірою?
ЗВІРІ ВИ!
Вибір зробили – зброєю.
Ви не народ, не армія:
Кістка – ланцюг – впокорені!
Пси у куток загнані.
НЕ ПРОБАЧИМО
Неба блакиті , що чорною
Стала – ракет пікселі!
Чим,поясніть, горді ви –
Жінок, діточок убивствами?!
ВИРОДКИ!
Дуба тисячолітнього
Коріння душі – у землю:
Ми на своїй вистоїмо
Лініями Маннергейма,
Силою духу воїнів,
Вірою та молитвою.
Світу ви стали ізгоями:
Окупантами, орками, вбивцями.
СВІТЛО ЗДОЛАЄ ТЕМРЯВУ!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942860
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.03.2022
автор: Серафима Пант