Єднає людей співчуття і молитва,
Коли у хрещеному краю луна.
У кулях й снарядах із ворогом битва -
В моїй Україні кривава війна.
Несли їй весну із далека лелеки…
Вже сонечко личко купало в ріці…
Та нелюд ворожий приніс небезпеку
Вмить все найдорожче вмістилось в руці.
Тривога за рід свій і землю святую
Упала осколком у сонні серця,
Де мрії розніжено щастя карбують
І трудяться пера в шедеврах митця.
Обірваний сон… Недоспівана пісня…
Розгромлені бомбами ніжні слова…
І ворога бити - обов'язок їхній,
Боротись за волю - їх суть вікова.
О, де взяти крила тебе захистити,
Моя земле рідна, любове моя?
Ніколи рашиста не зможу простити,
Що зміг посягнути на спів солов’я.
За долі убиті, скалічені мрії,
За сльози, за градами биті поля…
Вас небо не прийме за варварські дії!
За злочини тіло не прийме земля!
А сонце все ж зійде над мирним народом,
Розквітнуть волошки в пшеничних ланах,
Бо дух є незламним в козацького роду
Він славен вовіки в житті і в боях!
15.03.2022
Л. Таборовець
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942445
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.03.2022
автор: Любов Таборовець