Втомився, Боже, ти гріхи прощати,
Що творять люди - смертні та тяжкі,
Грішні дороги обирають і стежки,
І каються, щоб грішниками стати.
Ми грішні всі, але чи гріх любити,
Цю землю де ми всі жили віками,
Що з молоком далася нам від мами,
За цю любов хто може нас винити?
Нас звинуватили царі земні й князі,
Що за божків самі себе рахують,
Та хочуть ще й запроданці чужі,
Щоб ми для них співали"Алілуя".
Не бути тому! Волі знаєм смак!
Діди і прадіди за неї воювали,
Твій, Боже, перст скарає їх, однак,
Ми осторонь ні разу не стояли.
Галина Грицина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=942239
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 12.03.2022
автор: синяк