Широке коло мирних днів
Стискається у цяточку малу,
Коли війна.
Людина, як натягнута струна,
Як тятива від лука.
І поглядом, і словом
Летить відпущена стріла
У ворога - падлюку.
Не воїн я, та воїном стаю
У серці своїм:
Жену чужинця геть
З землі своєї,
З думок своїх, з оселі.
Війни страшні картини:
Розбиті вулиці, руїни,
Тваринний смерті страх,
Розгубленність в очах,
Та впевненність у діях:
Ніколи, чуєте, ніколи
Не вб'єте нашу мрію
Про нашу вільну Україну,
Про мову нашу солов'іну.
На вітрі завжди майорітиме
Наш синьо- жовтий стяг-
Символ героїв і їх звитяг!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941716
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2022
автор: NikitTa