Чобіт брудний кремлівський
вдерся у нашу хату.
Житель луганський, львівський
бачить слід того ката.
Нищать міста і села,
наших дітей вбивають.
Донька, завжди весела,
-Так, каже, не буває.
-Рідна моя дитино,
сам так раніше думав.
Знай, супостата спинять
Київ, Одеса, Суми.
Хоче забрати в тебе
ворог дитинство, мрії.
Доню, не плач, не треба,
з Богом ми все зумієм.
Ми переможем ката,
ми відбудуєм Неньку.
Будеш ти ще кохати
й жити, моя рідненька.
04.03.2022р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941653
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 05.03.2022
автор: О.В.Рожко