Прощай Росія, не пробачим!
За кожен сантиметр нашої землі.
Ми-Українці і багато значим!
А ти зачахнеш в підлому Кремлі.
І твій царьок-ганебний маразматик,
Куди він втік, бо звістка скрізь луна?
Вже на Урал помчав, старий фанатик.
Його віднині зачекалася труна!
Просніться росіяни і прозрійте!
Не ми почали Путлера війну.
Ви окупанти, просто зрозумійте.
За це не раз заплатите ціну!
Ми-Україці і в серцях не має страху!
Вже кожен другий вивчив афоризм:
«Русский военный корабль иди нахуй»
Забудь, «наш старший брате», за рашизм.
Про Привида нам варто пам'ятати,
Бо на чужій землі невтішні результати.
Ще в нашому часі княгиня з'явилась,
Русню підпалила,що в дім оселилась.
Ми-нація,що скаже паляниця
І та що знає про «бандера-смузі».
Здобути Україну-це дурниця?
Ми кожен раз дамо вам по заслузі.
Згадайте, гопників, що БТР віджали
І як цигани танк ворожий вкрали.
Вам мало того? То візьміть насіння,
Кладіть в кишені, мрійте про спасіння.
Але надія вам не допоможе,
Бо Україна завжди переможе!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941417
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 01.03.2022
автор: Dubova(Марина)