Треба Господа просити…

Лише  чутно,-  слава  Україні,-
Бо  померкла  гарна  світла  слава,
Де  буття  схилив  смерч  у  руїні
Та  терпить  весь  ляк  війни  держава…

Мабуть,  треба  Господа  просити,
Щоб  непрошених  гостей  гнав  з  двору,
Перестали  землю,  щоб  місити,
Ту  розсудливість  знайшли  прозору…

Адже  вдома  у  них  також  діти,
То  чому  ж  чужих  тероризують,-
Перш  за  все  те,  як  когось  страшити,-
Жах  у  своїм  краї  прогнозують…

Те  криваве  та  страшне  свавілля,
Що  до  них  вже  швидко  повернеться,
Не  простить  Господь  їм  божевілля,
Напад  цей  безкарно  не  минеться…

Відсіч  ту  отримають  по  вінця,
Знать  сповна,  як  кажуть,  дуже  гідно,
Бо  всі  волелюбні  українці
Захищають  неньку  свою  рідну!

Та  звертаються  разом  до  Бога
Діями  своїми  та  думками,
Чистилась  від  скверни,  щоб  дорога,
Щоб  Всевишній  був  завжди  над  нами!

Янголи  по  небу  де  літають,-
Не  ворожі  літаки-костухи,
Мир  безхмарний  світлий  посилають,
Бережуть  від  вторгнення,  задухи…  

У  великій  праведній  родині
Буде  вся  квітучою  дорога,
Над  усе,  де  слава  Україні,
Зичне  те  звучання,-  слава  Богу!
25.02.2022р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941190
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.02.2022
автор: Єгорова Олена Михайлівна