Я садом бі́гла,
Де юність вишнею горіла.
Відбірно-стигла
Лилась стернею, мов чорнило.
Душею й тілом
У хміль пірнала й звабу літа́ -
Бо вишня зріла
Тебе дозволила любити…
Неприпустимо
Солодкий сік нектаром бризнув.
Життям нести́му
Цілунків несміли́вий присмак.
Дощі та зливи
Червленість юності оббили.
Та все ж щаслива,
Що йду до тебе, ви́шне мила.
В краю побачень
Озвався хтось… мене покликав,
І щось юначе,
В очах блищало чоловіка.
… А намистини
Мастили, сипались стернею.
Немов хрестили:
«Кохай його…»
« Іди за нею…»
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=941016
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.02.2022
автор: Білоозерянська Чайка